Людина-Особа-Громадянин

Держава починається з громадян, з кожного окремо взятого українця. Добре (чи не надто) відома схема «Людина-Особа-Громадянин» чітко дає зрозуміти, що кожне попереднє поняття є сходинкою до наступного. Всі ми люди, бо ми такими народилися. Виховання особистості покладається на батьків людини. Особистість починається змалку. Громадянин – поняття юридичне і, як би дивно комусь це не здалося, остання сходинка. Становлення особи гідним громадянином своєї держави покладається на школу.

Нове покоління українців, народжених у вільній державі, повинне стати еталоном розвитку країни. Білі плями історії це всього-на-всього приховані в тумані минулого чорні діри сьогодення… Аби розвіяти той туман варто докласти немало зусиль. Саме на це покладають всі свої сили вчителі історії. Тільки озброєні знаннями люди можуть збудувати гідне майбутнє.

Можна багато говорити про роботу вчителів всього Кременецького району в цьому напрямі. Наші спеціалісти керуються правилом, котре сформулював Гебріель Лауб: «Археологи викопують те, що так старанно ховали політики». Ми прагнемо навчати дітей історії, а не чужим переказам останньої. Адже що є книжкова історія, як не понівечена модель чужого минулого подана під однобоким кутом зору?  Виправити цю ситуацію всіма силами намагаються у всіх школах району, навчаючи дітей працювати з документами і різноманітними джерелами.  27 лютого у ЗОШ №5 відбулося районне методичне об’єднання вчителів історії, на якому відбувся обмін досвідом роботи.

Яскравим і повчальним прикладом не тільки відповідального, а й творчого підходу до такого непростого завдання, як підготовка мислячих громадян, стали підготований та  проведений Морозом Василем Васильовичем (ЗОШ №5) виступ-презентація «Робота з документами на уроках історії» і, як підсумок сказаного,  захід формату «Усний журнал» на тему «Жінки в історії України». Відійшовши від шаблонних сценаріїв і «класичних» постатей було представлено Гальшку Гулевичівну,  Олену Завісну, Мотрю Кочубей і Катерину Білокур. Яскраві приклади людей сильних духом, мужніх і сміливих. На жаль (чи на щастя?), аби дізнатися про їх життя і діяльність недостатньо прочитати кілька абзаців з підручника. Доведеться перерити немало першоджерел і опрацювати значний масив інформації. Захід не просто пролив світло на маловідомі факти з історії нашої країни. Це тільки один з результатів. Під час підготовки Василь Васильович допоміг дітям покращити свої аналітичні навики, навички пошуку інформації і роботи з гіпертекстом.

Своїм досвідом позакласної і позаурочної роботи поділилася завуч ЗОШ №5, учитель історії Марченко Алла Василівна. Блез Паскаль вважав, що розум людини відкидає все нудне й нецікаве. Однією з найцікавіших форм інтерактивного навчання є проведення предметних тижнів. Аби залучити до роботи кожного, варто запропонувати йому прості й зрозумілі способи, котрі одночасно могли б викликати інтерес. Навіть найкорисніша, але примусова робота, не може принести жодного позитивного результату.  Для сучасних дітей таким варіантом є пошукова, проектна діяльність і робота з комп’ютером, вважає Алла Василівна. Прикладом такої сумісної плідної співпраці став представлений учасникам методоб’єднання документальний фільм, створений спільними зусиллями учнів і вчителя. Проект «Козаки у світі» розгорнув невідомі сторінки минулого. Можливо й правду сказав Г.Менкен, що історики це «прозаїки, які так і не трапилися». Динамічна, жива і наповнена фактами розповідь не просто зацікавила присутніх, а викликала захоплення. Мужність, проявлена козаками при штурмі Дюнкерка; сміливість і відвага, яких вимагали від українських вояків обставини у Голландії; трагічні й героїчні події у Відні… Все це викликало відгук у кожного глядача. Разом з Лаврентієм Богуном нам вдалося заново відкрити Америку 1608 року. Цього разу ступивши на землю Нового Світу козацьким чоботом.

Переймаючи й ділячись своїм досвідом не просто збагачуємося особистісно – як спеціалісти в галузі, як вчителі, як люди. Ми робимо все це заради того, аби дати дітям можливість отримати від освіти найкраще. Це задоволення, зацікавлення і бажання розвиватися. Не варто недооцінювати можливості дійсно вільного покоління українців. Краще старатися з усіх сил надати їм поштовх, трамплін, аби після них не залишалося туманів й чорних дір.