Інтерактивне навчання як засіб підвищення пізнавальної активності учнів на уроках правознавства

Упродовж навчального року учень вивчає 16-18 предметів, у кожному з яких є маса інформації, яка ніколи в житті не знадобиться. Є вона і в курсі правознавства. Але я вважаю, що суть освіти не в тому, щоби зазубрити предмет, а що розвивати мислення, ділові якості, емоції. Щоб не було так, що знання існують окремо, а учні – самі собою. Особливо, якщо це стосується громадянознавчих предметів і, зокрема, правознавства.

     Академічні знання це добре, коли хочеш розв’язувати кросворди. Найперше потрібно визначитись кого хочу навчити : людей, які будуть розв’язувати кросворди, і не знають куди більше подіти свої знання, чи людей, які свої знання зможуть реалізувати.

     Потрібно, щоб діти, виходячи зі школи, були правильно орієнтовані, мали активну громадянську позицію.

     Обсяг інформації, в полі дії якої щоденно перебуває учень, не здатний запам’ятати й утримати найрозумніший мозок. Стає зрозумілим, що навчання правознавства не можна звести до запам’ятовування. Лише урок з використанням у його рамках активних та інтерактивних форм навчання може зробити навчання по-справжньому цікавим і творчим процесом.

     У наш час на зміну традиційним прийшли інноваційні технології, зорієнтовані на розвиток особистості та різноманітних форм мислення кожного учня. Зрозуміло, що за таких умов змінюються підходи до вибору форм навчання.

     Якщо ви ставите за мету заохочувати в учнів уміння:

ﮓ   Розуміти та осмислювати почуте;

ﮓ   Збирати та аналізувати інформацію з різних джерел;

ﮓ   Оцінювати різні версії та думки про факт;

ﮓ   Розрізнити факти і точки зору, виявляти помилки, аналізувати отриману інформацію;

ﮓ   Формувати незалежні і зважені судження, робити обґрунтовані висновки;

ﮓ   Усвідомлювати, що висновки можуть бути переоцінені під кутом зору нових фактів

-         то ви повинні використовувати інтерактивні методи навчання.

     Основними формами навчання стають групова та індивідуальна робота, що ґрунтується на довірі до дитини, переконанні її у здатності відповідати за себе, на стимуляції почуття гідності й самоповаги.

     За даними психологів, така форма організації навчальної діяльності створює всі можливості школярам для спілкування, співпраці та взаємодопомоги. Саме потреба у спілкуванні, на їх думку є основною рушійною силою розвитку дитини. Крім того, її розумові можливості найкращим чином реалізуються за умови співпраці у навчанні. За даними психологів “старший школяр може, читаючи очима, запам’ятати 10% інформації, слухаючи – 26%, розглядаючи – 30%, слухаючи і розглядаючи – 50%, обговорюючи – 70%, керуючись особистим досвідом – 80%, за умови спільної діяльності з обговоренням – 95%”. Переконлива статистика, чи не так? Що ж може допомогти досягти таких результатів? Інтерактивні технології. Адже суть інтерактивного навчання полягає, насамперед, у тому, що організація навчального процесу передбачає за діяння у процесі пізнання практично всіх учнів, їхню постійну активну співпрацю за умов, за умов, коли кожен школяр робить свій особливий індивідуальний внесок, коли триває жвавий обмін думками, ідеями, знаннями, способами діяльності. Головним засобом упровадження інтерактивних технологій є навчання в малих групах учнів, об’єднаних спільною метою, та робота в парах.

     Нагадаю, що суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це спів навчання, взаємо навчання, де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем.

     Інтерактивне навчання в жодному разі не ламає усталених підходів у педагогіці до уроку як основної форми організації навчального процесу з притаманними йому поєднаннями фронтальної, індивідуальної та групової форм навчання або їх варіаціями. Навпаки, воно покликане зробити навчальний процес живим, динамічним, цікавим для обох задіяних у ньому сторін – учителя та учнів. Досягнення цієї мети значною мірою сприяє застосування групових форм навчання, для яких характерні такі особливості:

ﮓ   наявність в усіх її учасників спільної мети;

ﮓ   поділ праці, функцій та обов’язків;

ﮓ   співпраця і товариська взаємодопомога;

ﮓ   суспільно корисна діяльність усіх і кожного члена зокрема;

ﮓ   обсяг роботи, що її виконала група, завжди більший за обсяг роботи, виконаної кожним її членом чи частиною групи зокрема.

     Завдяки об’єднанню зусиль, взаємодопомозі, можливості навчитись вміння висловлювати власні думки та прислухатись до точки зору інших, як, власне, мистецтву творчої співпраці, а також розкриттю індивідуального потенціалу кожного члена мікро колективу ця форма роботи, безперечно є надзвичайно перспективною та ефективною.